Рукописи не горять

11

Мене трусить, коли деякі художники беруться за бізнес. Нещодавно схопилася з новим поколінням весільних фотографів у нерівному бою.

Є такі майстри, які вважають, що наречений і наречена на весіллі — тупі моделі для художника, який творить безсмертні шедеври. Природно, у моделей немає ніяких прав на кінцевий продукт. Куди ви прете з своїм «хочу CD»?! Та ви, тупі простолюдини, потім ці фотографії викладіть в «контакті», роздрукуєте всім своїм родичам за копійки в місцевому фотоательє і ніколи більше не принесете майстру бабла! Немає: в мистецтві належить по-іншому. Свіжоспеченим чоловікові і дружині дозволяється насолодитись гарними фотографіями в інтернет-галереї майстра. Він-то знає, як гарно підібрати фон і рамка, а ви, козли, не дай бог поставите роздруківку на полицю поруч з фотками з попереднього відпустки, і вся «презентація» пропаде! Хочеться за сплачені гроші отримати фізичний продукт? Ну так замовте у майстри роздруківку. Всього в 10-100 разів дорожче, ніж у фотоательє. Майстер адже витратив час на фотошоп — і взагалі, це мистецтво, а не чиясь там дурна весілля.

Адже Я розумію, за почуттям прекрасного ховається банальний інтерес прив’язати до себе клієнта так, щоб клієнт продовжував приносити гроші за кожен знімок, але чому не можна просто порахувати передбачуваний обсяг заздалегідь, на підставі статистики попередніх замовлень, і виставити всю вартість за один CD вперед? І майстрові більше бабла в один прихід, і нуль витрат на зберігання і розміщення галереї.

Але найбільше мене розчулив відповідь на таке питання: «А що, якщо майстер, не приведи Господь, відкинеться з копит, і ніхто, ну от зовсім ніхто в цілому світі не буде знати, де збережені оригінальні файли?» На це мені сказали, що в житті все швидкоплинно, і так все одно наЕкшн ніше, ніж якщо клієнт ненавмисно поламає CD. Воістину, рукописи не горять.