Assassins Creed у рідній глибинці

16

Працював деякий час продавцем-консультантом в магазині ручного та електроінструменту.

Вечір неділі, час до закриття магазину. Заходить в порожній зал мужичок років 40-45 — тертий калач, судячи по зовнішньому вигляду. Парочка наколок у вигляді перснів на пальцях, перегар, неголеність і інші атрибути.

Подивившись на бензопили з шуруповертами, що висять на стінах магазину, мужик підходить до мене та так допитливо глянувши, запитує приглушеним голосом:

— А у вас шильце є?

Шильца, на жаль, не виявилося в наявності, зате знайшовся такий специфічний инструментик, називається пробійник. Що їм слід пробивати — я поняття не маю, а виглядає він, як сталевий пруток 25 сантиметрів в довжину і в діаметрі приблизно 5-7 міліметрів, гострий (так-так, як шильце) з одного краю і загнутий кільцем з іншого кінця.

Подавши подивитися пробійник, я з цікавістю спостерігав, як чоловік приміряв, як лежить в руці інструмент, бурмочучи собі під ніс щось на кшталт: «Шильце… Хм-м… Шильце…» з такою здивовано-задоволеною інтонацією.

Він поцікавився наявністю ручок для напилків, які теж у нас були в наявності. Трохи повыбирав, він прикупив підходящу, яка дуже вдало збіглася з внутрішнім діаметром кільця на пробойнике. Всунув ручку в колечко, стиснув у кулаці так, щоб вістря пробійника стирчало між середнім і безіменним пальцем, і пішов з порожнього магазина, похмыкивая: «Шильце… Ну так, як раз буде…»