Є ідея, немає мізків

13

Вирішили ми з мамою сходити в магазин за шторами. Є у нас в місті один шведський гіпермаркет — туди й попрямували. На вході в магазин візків для товару не було, і зайшли ми з порожніми руками. По дорозі до відділу текстилю набрали купу різних корисних речей для дому.

Дивимося: посеред залу стоїть візок з двома картонними перегородками від посуду. Поруч на полиці стопка цього ж сміття. Довго не роздумуючи, витягуємо картон з візка і відправляємо його до аналогічного сміття. За нашими діями спостерігає продавець, причому мовчки.

Складаємо весь товар в цю візок. Підлітає та сама продавець і починає на нас кричати: як же так, як ми могли зайняти її робочу візок? Я пояснюю ситуацію з відсутністю візків і безхозностью даної, вибачаюся. Але немає: в очах продавця тільки ненависть і паніка. Прооравшись, вона веде мене за кут і показує на купу візків. Довелося під її чуйним контролем перекладати весь товар з однієї візки в іншу, абсолютно таку ж.

Чомусь саме в цьому гіпермаркеті випадки аномального поведінки персоналу — норма. Але цього разу побив усі рекорди!