Еллочка в абсолюті

11

У молодості працював підсобним робітником на будівництві. Приставили мене допомагати муляра. Перші пару днів я дико задалбывался, бо весь інструмент він називав словом «х@#ня». Алгоритм був такий:

— Подай х@#ню.
— Яку саме?

Йшла напружена робота думки з спробами згадати назву предмета і відчайдушною жестикуляцією. Часу втрачалася сила-силенна.

Днів через три я став помічати: кожному інструменту відповідав малопомітний (і навряд чи усвідомлений) жест, і за змістом можна було здогадатися, що муляру необхідно в даний момент. Я став безпомилково подавати потрібну х@#ню.

Особливо розважала реакція спостерігали за цим процесом і неминучий питання: «Звідки ти знаєш, що йому потрібно?»

Іноді достатньо бути уважним, щоб уславитися телепатом.