Уроки зіллєваріння

71

А мене задовбали люди, які вміють готувати, але не розуміють, що в цьому складного!

Я хлопець, який вчиться цьому останній рік, і я не так давно більш-менш розібрався, хоча далеко, далеко не в усьому. Речі, які вам здаються очевидними, не вбираються з молоком матері! Якщо ви стояли за плитою з дитинства, вас здивує, як можна робити такі дурні й очевидні помилки. Ви просто не пам’ятаєте, як самі були початківцями несмышленышами. Для людини, що почав готувати в дорослому віці, кулінарія — це саме зілляваріння (така метафора приходила мені на розум не раз і не два).

Скільки смажити шматки курки, щоб вони гарантовано не були сирими всередині? Скільки при гасінні лити води в сковорідку, щоб після додавання ще пари інгредієнтів вона не виявилася переповненою? Коли солити — на початку, в кінці або по ситуації? Що таке прижарка і бланшування? Що таке сотейник? Макарони треба помішувати? Куди подівся весь смак?

Далеко не про все з цього написано в інтернеті, і майже всі ці знання здобуваються виключно на свій досвід, через десятки розчарувань, зіпсованих страв, переведених продуктів. Температура плити не залежить від таланту, зате самі плити (і кухонне начиння!) відрізняються один від одного, і 15 хвилин, зазначені в рецепті, можуть перетворитися в 10 або 20 у вас. Уміння відрізняти готовність на око і за іншими ознаками теж приходить лише з досвідом. Ще раз — для мене це все справжнє зілляваріння! Будь-яка незначна дрібниця здатна раз і назавжди зіпсувати смак страви. Завадив чарівною паличкою не за годинниковою стрілкою, а проти? Мінус десять очок Гриффиндору, ваше зілля нікуди не годиться.

А ще переважна більшість рецептів в інтернеті написано тарабарским мовою, який я не розумію досі. Можна ж покроково написати алгоритм, розкласти по поличках: «Крок 1: Беремо сковорідку. Крок 2: Наливаємо масло». Але немає. Поголовно пишуть: «Крок 1: Взяти нарізані скибочки маринованого тічка, покласти на подсахаренную сковороду, политу оцтовим соусом, попередньо додавши бланшовані хвостики ховрахів…» не Дивно, що ми в цьому потоці пропускаємо дії. Чесне слово, я до сих пір кожен такий рецепт наводжу в людський вигляд, перш ніж приготувати. Крім тих неочевидних азов, це завжди було моїм головним перешкодою.

Ну відкрийте ж ви очі, ну визнайте, що не народилися спритно нарезающими рівні квадратики кулінарами. І роздратування в нашу адресу піде. А тим, хто хоче навчитися готувати хоча б прості домашні страви, але не знає, з чого почати, — раджу знайти один з так званих «конструкторів їжі», де найскладніші інгредієнти за вас вже приготовані, рецепти розписані максимально зрозуміло, а в чаті сидить служба підтримки, яка готова відповісти на будь-які питання. Через півроку мама рідна не впізнає.

І так, готувати не всім цікаво! Мені і зараз не подобається цей процес. Зате мені подобається результат і відчуття самодостатності. А свої хобі всім підряд не нав’язуйте.